|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51553
|
| Рецензій: |
96005
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 17634, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.144.35.187') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Вірш
|
|
|
| © Віталій Дерех, 29-08-2009
|
Між вістрями пирію похиленими
Ти гойдалась хмарами сорому
Твої ніжності вмирали сплячими
В море вічності вносячи крихти попелу
Твоя хата зросла вся вересом
А у колисці диття лежало
Був час, коли тішилось маминим подихом
Зараз же матері й батька не стало
Вони у вирій летіли з ластівками
Вони у сяйві дощу купались
Дитя ж лежало в колисті й плакало
Й руде більча біля нього гралось
Не плач дитино а лиш стрибай сюди
Підем зі мною до більченяток
Там будуть я і мої брати
Проведем сонечко до оченяток
Маля затихло і слинку сплюнуло
Мурашки зернятко тягнули рису
Коли дитя як мала жабка стрибнуло
Й погнало з більченям до лісу
Дитинку плющило від волі незрячої
Вона стрибала густими кронами
А білки тішились, з щасття дитячого
Й давали пригорщами горіхи з пагонами
Ти встала в землі, прокинулась
Відчула на тілі рани
Згадала маля покинуте
Й побігла до нього лісами
Гілки дорогу тобі закривали
Коріння жалили наче оси
А ліс кричав “Не пущу!” до мами
Твоє диття ми у кронах носим
Рубала руками дерева дужії
Кусала зубами дубів коріння
Добилась до лісу з білками дружніми
І впала застигши, лицем на каміння
Білки, руді швидкі вивірки
Впустили сонце у очі маляти
Виїли зіниці, повіки й білки
Лишивши дірки в голові дитяти
Маля мовчало, з корінням злилося
Крукам віддало рожеве тіло
В природньому танці лісів розчинилося
Мати ж розбила об землю свій череп сміло
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
|
