У вікні
тінню ходить спомин
з темних глибин.
А в мені
повінь весняних вод
ломить береги-повіки.
Нема нічого,
що було б навіки!
Серце, Сонце.
Брати мої, сестри мої,
друзі мої,
пам"ятайте дні сумні.
Парафіном, не воском,
смердять покаянні свічки.
Я не вірю, що доля пробачить.
Я вірю, що я - сама доля.
Зажура.
Занурила в спогад серце моє.
Зажура.
Все, що болить, не чуже, а своє.
Зажура.
Але там, звідки світло летить,
там біжу я.
Там біжу я.
