Коли сіріло надвечір’я, -
Місяць - молодик здався мені
Нігтем Всевишнього,
А рука ніби схована
В потускнілу блакить.
Я подумав: як добре,
Що Він нагадує про Себе,
Теплою радістю
Огортає єство,
Ностальгією дитинства
Кличе у мрію…
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design