запах мигдалю, оливок
і риби
її прикрашає шию
сонце шукає прихисток
в западинах її вилиць
вулиць просякнутих нею
порізи від срібла і вапняку
несуть її зап’ястя
як несе оливу прісну
їй умивати ноги бідний Генізарет
рибалки либонь прийдуть
лиш завтра ловити душі
сьогодні іще червона
сукня її вавилонська
неволя і хустка стікає з плечей Тигром
а може Євфратом
рибалки либонь прийдуть
коли уже буде запізно
коли у смаглявій руці
поміж сипкого піску
жінка
затисне навічно
кілька
зернинок
часу
