Цей день прийшов. Тому багато років
Далеким він здавався, наче сон.
Ще в темряві неначе ворох кроків
Не смів уяви перетнуть кордон.
Усмішки друзів, мова до світання
І щирі погляди при світлі каганця, -
І мудрість від смеркання аж до рання
Не лічить днів до земного кінця.
Ви тут іще, безхитрісні та чесні
Так у любові, як у гніві теж.
Ще мрієте, що всі дороги хресні
Розділите, кохаючи без меж.
Ви ще спите, натомлені від свята,
Мов діти на колінах у отця,
Немов священна Вічного присвята
Не матиме вже близького кінця.
Піт кропне долі в лютій муці серця,
У кров вертаючи, зникаючи в землі,
Наповнюючи те, що в тиждень перший
Він творчим Словом викликав з пітьми.
"Ми ще зустрінемось! В цім завжди вірні будьте!"
Вже скоро, знаємо, хоча непевні ви.
Душа кричить беззвучно: "Не забудьте!
Бадьортесь! Не хиліте голови!".
...Не чують, сплять. Ось вже за кілька ментів
(Він знає, бачить) їх розлучать ті,
Що Таїни торкнувшись, її злетів,
Страждань і величі не зможуть осягти.
Розлучать... Та невдовзі будуть разом
В ламанні хліба, Слові життєвім.
За всі віки на праведних образа
Єдиним тягарем лягла на Нім.
"Він вас зустріне..." Галілейське море
Вам на світанку усміхнеться знов.
Все має свої межі, навіть горе,
Та нескінченна Господа любов.
