Страхуюся від убивства на декілька років тишею,
Замінувавши гнівом себе, щоб вдосконалити ствердження.
За все розрахуюсь у Бога – він більше за нас не вирішує,
Він надто до всіх толерантний. Відточую в серці стержні я
Своєму вампірському кодлу, яке хворіє сюжетами
З євангелія, що від лукавого писане кров’ю божою…
Прости мене, віро, - я не тішусь дрібними моментами!
Хотів би терпіти навік, але, вже пробач, не можу я!
18.о8.2оо9
