На пам"ять залишилася чужих долонь іржа...
На пам"ять залишилися чужі невдалі рими...
Кусочки скла. Твої кусочки скла
Зібрати я до купи не змогла.
На років сім вбивається душа в роз"яреному тілі нещаслива.
Твої вовки тікають еть від мене.
Твої вовки шукають за тобою.
Два корабі розбилися об вени
І кров пурпова крапає шалено,
змочивши руки мому другу, болю.
Мені він діями нагадує про тебе і
і з кожгним днем все робиться тобою.
Коли тебе нема, моя зоря згасає,
Коли тебе нема, вона одна на небі.
І квіти, розпустившись, помирають...
проте я зможу вижити без тебе.
Ти наказав боротися, чинити опір.
десь вмонтував свої знання у мене...
Весь твій терор, мов упирі жорстокий.
Проте я зможу вижити без тебе.
Спокою дотики вбивають цвяхи в вени.
пекуче сонце витравлює глибоко
все нові шрами й болю старі сцени.
Нехай так буде. Я не буду проти.
Й найкраща зброя ломиться -
так треба.
Я вчитимуся жити вже без тебе.
