Пиво чавучить свідомість до повного знищення –
Заплутані кроки здіймають залежаний прах.
Пам’ятав за ціну, але бачу – без мене завищено,
Спогадав і про небо, та для мене воно в димарях.
Рятувався від холоду – сон я ділив з ліхтарями,
А коли прокидався, долав потойбічні шляхи.
Виринали дерева, хапали за горло гілками
І встеляли дорогу прострелені наскрізь птахи.
Я не справжній, невже відбувається справжнє?
Я розбитий ущерть, ніби тільки доварене скло…
Зависокі зірки. Все. Набридло. Вони недосяжні –
Закінчилася ніч. Прокидалось від хмелю село.
07.07.2006 рік.
