Він дуже довго був на чужині.
Тепер - це посивілий чоловік,
Який забутись хоче у вині.
(Від мене він живе неподалік).
Вже тридцять років з тих часів пройшло
Як він і батька, й матір, і село
Покинув і подався до країв -
Там, де квартири, а не хата й хлів.
Не склалося - він щастя не дістав.
Запізно чолов'яга зрозумів,
Провідавши на цвинтарі батьків, -
Свою недолю сам колись обрав.
Оплакує він батьківський поріг,
Бо врешті знає, що від щастя біг.
