***
І небо було твоїм
і я у ранковім сонці
Не міряй любов нічим
і ще – не розказуй сон цей –
хай стане одним на двох
у цім лабіринті долі.
Розводить нас світ чи Бог,
хоч ніби іще поволі...
Дає ніби шанс і час,
і нитку –дійти до цілі.
Ніхто не врятує нас,
коли почуття у цвілі.
Коли ми чужі, коли
світанком сама у ліжку
без мрій і без снів. Коли
уже без цілунку ліпше.
