Високий дух поезії
не ув’язнити буднями,
В кайдани монотонності
не вбрати ніжних рук.
Хоча дороги вищості
завжди бувають трудними, -
Поет всім перешкодам
викохує каюк.
Нехай творити магію
віршовану за звичаєм
Для нього так, як кормчому
долати лютий шторм, -
Його душа відроджена
від слова чарівничого
Знаходить штиль у творенні
новітніх римоформ..
Гойдають хвилі радості
його човна митецького
Коли зорею ранньою
закінчується мить
Його єднання з Панною, -
Мов з виторгу купецького
Із крамами заморськими
він до людей спішить.
