шевченка чмирили як нас
так само
поки він не помер
мертвому –
культ особистости
ситі вінки
і
пластмасові квіти
живому нагайка
баланда та куфайка
і
лобзиком в тундрі пиляти
кедрове лапате ломаччя
ти хочеш ще бути поетом
просити ноутбука в оренду
писати «як треба писати»
сидіти свербіти мозолем
отим засмальцьованим вуйкам
що куплять за гроші
твій культ
коли ти раптово здохнеш
авжеж неможливо вийти
з помийної ями еліти
і обійтися без свинства
то я ще зійду волошкою
піснею вічністю джазом
фразою що надавила
горло прощанням
мовчанням
я хочу поетом зійти
але ради бога без мене
о7.о8.2оо9
