Навіть у думці своїй не злослов на царя… (Екл. 10:20).
... Бога бійтеся, царя поважайте (1Петр. 2:17).
Кожне царство, поділене супроти себе, запустіє…(Мт. 12:25)
Я перед Господом схиляв коліна:
- Не дай державі зруйнуватись вщент!
І Він почув, бо є в нас Україна
І є в нас український Президент.
О, так, він не святий, він не безвадний
І спричинився й до моїх скорбот,
Та відкидаю осуд свій нещадний,
Бо він такий, як я, як мій народ.
І на терезах істини не важу,
Бо я не Бог, аби чинити суд.
Я добре знаю: як його зневажу –
Себе зневажу й український люд.
І не сміюся я над ним ніколи,
Коли спіткнеться, утомившись вкрай.
Він насмішок зазнав уже доволі,
А разом з ним і мій коханий край.
І не оббріхую, бо ж я йому не ворог,
Не ворог Україноньці своїй.
Й так пелена брехні, неначе морок,
Упала на тендітні плечі їй.
Хай гавкає із півночі й зі сходу
На нього і на край мій зграя зла.
Я українець. Для свого народу,
Для Президента в мене є хвала.
І не прийму ні поділу, ні бійок.
Всі сварки до занепаду ведуть.
Як втратим край за декілька копійок –
Уже його не вдасться повернуть.
Тоді за волю будемо платити
Навіть життям – даремно все одно.
Сам Бог сказав: як царство поділити –
Не встоїть перед ворогом воно.
Мій українцю, смерть несе вендета –
Несе руїну розбрат й блиск ножів.
Єднайсь в народ навколо Президента,
Якщо ти Україну полюбив!
Мій Президенте, берегти свободу
Країни вам роковано згори,
Щоб сяяли ви на чолі народу
Щасливого у волі і добрі.
