лечу на захід…змушена скоритись
вояж у світ безвізових побачень,
зачитаних до дір чужих фантазій…
берлінський вечір… з нотами кориці
смаглявий кароокий ашкеназі, –
мене чекає… предки хай пробачать
відступництво. арійські заповіти
не в змозі зупинити цю лавину
аеропорт. спускаюся по трапу...
твоє «привіт» – з акцентом дещо. квіти
в потрібні бланки щось ніяк не втраплю
на рубежі. мета візиту – гину….
на запитання – завше запитання
тобі годиться так і не інакше
широкий посміх і лукавий профіль
невпізнаний на дотик і на смак ще
ти майже мій… семітський мефістофель
кабалістичний відгомін літаній
в старих костьолах на розп’яттях тіні
і досі «хайль» вітаються сусіди
за п’ятим кухлем фірмового пива
а потім зранку знов руйнують стіни...
сама історія присіла чорно-сива
на приступцях обдертих піраміди
спочити. чи – обдумати реванші…
коли ж кінець прийде тому кумиру
десь на узбіччі євро-автостради?
ми діти різних боків барикади
та буде так – тіла і душі наші
почнуть війну, але досягнуть миру….
