|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51558
|
| Рецензій: |
96010
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 17232, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.147.78.242') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Вірш
|
|
|
| © Ольга Рибчинська , 05-08-2009
|
Усе ж цікава штука є життя...
Ідеш й не знаєш, що ж на цій дорозі.
Ідеш вперед у своє майбуття,
Не боячись ні сонця, ні морозів.
Стоїш на роздоріжжі й кажеш. НІ -
Я не піду тією стежкою вузькою,
А на широкій піджедають дні,
Без миті ніжності й хвилиночки спокою.
Біжиш тією стежкою і ждеш,
Коли закінчиться дорога муки.
Ти рониш сльози, та вперед бредеш,
Зігнувшись вниз і опустивши руки.
День наче ніч, а після нього тьма.
Немає сонця, зорі всі згоріли.
І в темряві ідеш ти крадькома,
Боїшся, щоб біда тебе не стріла.
Ховаєшся за страхом і тремтиш,
І плачеш знов гіркими слізьми горя.
Душа болить - від болю аж кричиш,
Та все ж чекаєш ту погоду з моря.
Стаєш навколішки і молиш всіх,
Тих всіх святих, про допомогу з неба.
І не підводишся з колін своїх,
Хоч знаєш, що вперед знов бігти треба.
Біда і горе все ж позаду йдуть,
А ти втікаєш, та куди - не знаю.
Тебе вони до себе тихо звуть,
І душу у полон знов забирають.
Ти гинеш і не можеш підвестись,
Назад в ту мить, так прагнеш повернутись,
Щоби від смерті неминучої спастись,
І хоч на мить про сум душі забути.
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
|
