Моїх думок отруйних серпентарій
В серпанку світла бачить першоціль,
Сичить, шукає виходу сценарій,
На волю рветься, щоб відчути біль.
Я той, хто після темної в'язниці
Не мружить очі, бо є сонця син.
Слова мої засмагнуть, блідолиці,
І виллються в серпневий серпантин.
