Крилатий птах в височині
так голосно курличе.
Здається раптом ось мені:
Яке життя величне.
Приходить марево душі,
І до польоту спрага.
Така в тім птасі велич є.
А він жеж, бідолаха.
В турботах мається весь день.
Шукає де поживи.
Чим годувать пташат-дітей
По полю, степу, ниві...
Боїться спалахів рушниць.
І небезпеки дзвону.
Життя скаладється з дрібниць.
У небі, морі, на землі
Все за мирським нас гоне..
І добре там, де нас нема.
Хоча де нас немає?
Та мабуть все то не дарма.
У вись Душа гукає.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design