Сиджу на лавочці...забуте яблуко
Парадоксально яскрить в саду,
Вже друзі деякі десь там, десь високо,
І я тихенько до них іду.
вбираю сонця пригаслі промені,
Складаю в скриньку дитячий сміх,
І було радісно, і допекло мені –
Я все пізнала, а хтось не встиг ...
Сиджу на лавочці...дощик накрапує,
Збираю воду в ярки долонь...
Життя, як краплі, між пальці скапує,
Стискаю серце – не охолонь.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design