Білим лебедем
Між зорями згубився травень,
Лиш червневий пух про нього згадка,
За вікном
Він пролітає плавно -
Глянеш - пригадається колядка...
Та не час,
Бо все своїм порядком
Має йти
У цьому ланцюжку,
Що немає ще кінця, початку ж
Не судилось , мабуть, віднайти.
Лиш душа
Така непередбачена –
Б’ється в тілі ,
Мов скакун стриножений,
Необ’їжджений, баский, гарячий...
Іноді покірний, бо знеможений...
Стиглим плодом
Осінь попрощається,
А в душі то радість , то печаль,
То тривога з сумнівом ручкається,
То затопить все пекучий жаль.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design