Курчатко моє лисе...
Моє любе, гарне,
манюнє, кумарне...
Ходи но сюди до мене.
Цьом,цьому цьом.
Та ще раз у щічку.
Будемо ми гуляти травами-муравами.
Хапатися за руки, крутитися.
Сидіти на пеньку і кохатися.
Чи то змія з-під того клятого пенька виповзе,
чи то ведмідь-шатун по зимі вийде,
чи то яка ще наволоч з-під покрову ночі на тебе криво подивиться,
дам я їй межИочі заступом...
Ненастяй буревії хай тебе оминають,
мій чоловіче коханий,
У шлюбнім ложі випещений.
І пелюстками цікований,
І з ложечки годований,
І буду тебе далі пестити.
Годувати, напувати, пивцем, вкасцем, бражкою.
Та із шипшини та горобини наливками диковинними, чарівними...
Ходи до мене яструбе.
Падай як то той шуліка на курку каменем.
І не бійся я злювлю тебе.
Я вхоплю тебе і заспокою
ніжним шепотом.
І в лоні над нійстрашнішою прірвою.
Ти будеш спати в обіймах моїх, кралю-лелечку.
І буде житя тобі із мною медом пахучим.
Аж до старості.
А як в буде в старості, то ти про це не думай.
Бо думки погані віку вкорочують...
