Котик має очка
І я теж хотів їх мати
Та сказав воронам
Котика зклювати
Побігли ворони
До ведмедя брата
Той порвав їх туші
Та й сховав від тата
Та любов жорстока
Ведмедя спіткала
Білка – крадидушка
Михася скохала
Вирвала ведмедю
Душу пазурями
Сильний звір зажурений
Вмер між злидарями
Злидар вийшов зморений
З останнього трамваю
Спалахнуло полум’я
Й трамваю немає
Скорчився, скрутився
Павучок маленький
Згоріла в трамваї
Його люба ненька
А кондуктор Зоя
Вийшла за ворота
Вистрелила в скроню
Ось і вся робота
Ось така малята
Всіх чекає доля
Кожен мусить здохнути
В лісі чи у полі
А ти друже милий
Це все прочитаєш
Й врешті зрозумієш –
Надії немає
Знімеш із стіни ти
Тесака страшного
Та й загостриш добре
Друга бойового
Занесеш клинок
Високо над собою
Й розрубаєш комп свій
Мужньою рукою
Так це може й правда
Що я не віршо писака
Але мені пофіг
Шо це дуже тупо і немає ні рими ні ритму ні ще чого там треба,
і що цей рядок сюди нафіг не потрібен
