Хорсе,
в корзно багряне закутий,
кроснами забавляєшся,
виплітаючи
ниточку до ниточки,
день у день мережачи,
Доленьку мою..
Човники вистукують,
перевозячи думки мої,
Душеньку мою колихаючи
зі світла в темінь,
з темені - в сяйво...
Батько Хронос очікує,
мереживо переглядаючи
ниточку за ниточкою,
Хорсе...
28.07.09 на світанку
Я народжена у понеділок.
Хорс - покровитель понеділка. З якого дня починається рік, такий бог ним і опікується. Моє життя розпочалось у понеділок, отже, і опікується ним Хорс.
Вірш написаний на світанку, багряному світанку. Тому й Хорс одягає багряне корзно.
Життя моє вимірює Хронос, бог часу. Ниточку до ниточки виплітають кросна. Це знаряддя ткачів. Я з роду ткачів. Мій рід понині величають Ткачиками. Коли шукати кузенову хату, то ніхто не відає, де живе Матусякевич (дівоче прізвище мами), а Ткачика покажуть усі.
Хорс веде моє життя. Пам'ятаєте, "як розпочнеш рік (тиждень), так і проведеш" ? Від імені "Хорс" утворений прикметник "хороший", тож рік у мене хороший.
Хорс і Сонце ідуть поруч. Сонце - це сяйво, світло. Мене здавна кличуть Світланою, бо душею чиста.
Хорс, Хронос, корзно, кросна - це ще й чудова гра звуків. Переважає тут "о". Моє ім'я починається на "о".
"О" - це довершеність, безкінечність. Отже, життя моє довершене, а доля - безконечна.
Це вивершений вірш, тут виважене кожне слово. Думка тут довершена. І це не погорда.
Це суха
констатація
фактів.
