|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51586
|
| Рецензій: |
96021
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 16968, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.138.67.142') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Вірш
|
|
|
| © Софія Кримовська, 23-07-2009
|
ОСТАННЯ НІЧ
…………………………………
Плаче верба над ставом.
Вечір, іще задуха.
В березі пара стала.
Він її тільки слухав.
Не обійняв. У ньому
слів не було дівчині...
Зникли затим в нічному
два силуети сині...
………………………………….
Ця ніч твоя, Іване. І моя.
Вінки пускали. Мій пішов під воду.
Іванчику, хіба не бачиш вроди?
Моєї вроди? Це ж бо, любий, я...
Медовими слова були торік,
у ніч купальську... Там, посеред лісу,
я віддалась тобі чи, може, бісу?
Життя ти випив з мене, наче сік...
Змарніла я? Зійшла уся з лиця?
Колись я парубкам в’язала долі,
зі сміхом, без жалю, не знала болю.
А бач, мене спіткала кара ця.
Якого зілля випила сама?!
Яким відваром напоїв, Іване?!
Скажи, бо швидко ніч липнева тане.
Або мовчи. Усе уже дарма...
Карає Бог гординю і мене...
Якого зілля випити, Іване,
щоби тебе забути, мій коханий?!
Так просто біль у серці не мина...
Ця ніч твоя. А я уже чужа
тобі і світу, і для себе, врешті...
Собака у дворі моїм не бреше
сьогодні – виє. Брався за ножа
тому мій батько, заглядав у хлів,
хрестилась мати... Боже, Боже, правий!
Це ж я топитись зібралась до ставу!
Іди, Іване, бо забракло слів...
……………………………………….
Плаче верба над ставом,
плачуть росою квіти,
сонце над лісом стане –
сонячно, світло-світло...
Тільки у верболозах
крик нелюдської сили.
Тягнуть з води за косу
біле холодне тіло...
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
|
