Вибране з не виданого…
Наступні вірші – початок збірника, до якого ввійдуть написані мною і не опубліковані поезії. Я дуже прискіпливо вибирав тільки те, що вважаю вартісним, бо насправді написано в десятки разів більше. Критерій простий – щоб читачеві було цікаво. Тому й мета розміщення цих віршів на сайті – перевірити, чи це справді так. Отже, без довгих передмов…
* * *
Чорна хмара втекла,
плачучи на бігу,
небосхил запрягла
в семицвітну дугу.
Золотим батіжком
поганяє візник…
За сусіднім селом
ще раз ляснув – і зник.
1959
* * *
Тобі не шкода ту хмарину,
що меч застромлений у спину,
і з ран, де меч той проколов,
за небосхил збігає кров?
1960
* * *
Все завмерло, заніміло
в присмерку грози;
лиш берізка в платті білім
тихо-тихо шепотіла,
мов молилась, – пронеси!
1960
* * *
Заснули верби біля гаті,
схиливши голови кудлаті;
а збоку кволі, ледь живі,
стоять пеньки два – вартові.
1961
* * *
Місяць стеле павутину –
серпанкову сітку,
одягає Україну
в золоту намітку.
Вже й світанок позіхає,
лагідно і лунко,
Україну зустрічає
вогким поцілунком.
Місяць блідне – так ревнує,
в’яне, наче квітка,
а світанок сміх тамує –
підніма намітку.
1961
