Влучив він
під моє ребро, Амур.
І прошив
мій колючий одинокий мур.
Та якщо
я стрілу дістану звідти,
то боюсь,
що можу потім кров"ю збігти
під ноги
Я тобі.
Сагайдак
повний тих прицільних стріл.
Наче вулик,
повний медоносних, гострих бджіл.
В очі дим.
Амур стріляє і збиває з ніг.
А в кінці
покажу поля, де лежить сніг,
Я тобі.
Янгол кружляє, йому того мало.
Впало й розтануло біле покривало,
але йому мало, все мало, ще мало!..
Він готує наступне жало...
