Сонце не може упасти за обрій
І потопає в холодній цинобрі
Крига палає у пурпуровім вогні
Час обертає назад свої крила
Промені сплять на білих чорнилах
Сни лазурові уже не присняться мені
Ти народилась а я умираю
Так було завжди з початку й до краю
І не пробити нам льодової стіни
За океаном петляє дорога
До сатани а може до бога
Нам наплювати ми знову чекаєм весни
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design