|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51624
|
| Рецензій: |
96047
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 16873, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.147.56.125') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Вірш
|
|
|
| © Ольга Рибчинська , 17-07-2009
|
Золотий сонцедиск мені лізе у око,
Й тьмарить сяйвом своїм увесь світ.
Він так близько, й водночас далеко, високо
І прагну здійснити політ.
Я лечу мов Ікар, не жаліючи крила,
Хочу його торкнутись на мить.
Відчуваю, даремно ті крила схопила -
Сонцедиск надто сильно горить.
Я наблизилась сонця і раптом упала,
Мої крила палали мов жар...
І лежачи під сонцем - тихенько ридала,
Сонцедиск багрянів мов стожар.
Мої сльози гарячі, солоно мокріли,
Крила попелом стали за мить.
Сонце кидало все ж те проміння мов стріли,
І бажало мене спопелить.
Я лежала не маючи сили звестися.
І молила те сонце піти.
Сонця диск все ж горів, але хмарою вкрився -
Я благала у неї води...
Хмара вмила мене і пішла собі далі,
Сонце знову відкрило вогонь.
Я хотіла звестися, та спроби невдалі...
Все - помру під тим сонцем либонь...
Раптом вечір настав, сонце спати сховалось,
Вийшов місяць холодно-ясний,
Його сяйво ласкаве, до мене озвалось -
"Попий холоду мого, попий...
Твої крила обпалені будуть літати,
Твоє серце ще буде любить,
Підведись - я благаю, ти можеш ще встати,
Не біда, що у грудях болить".
Я звелась і пішла від солярного пекла,
Десь туди де була темнота.
Після - вийшла до сонця, як воно вже звикло,
Та тепер я була вже не та...
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
|
