Ти навколішки вткнувся в мої коліна і розтанула я у тобі. Так спливає молочна солодка піна, так затягують руки в журбі. Ти вплітався у юну мою орхідею і запліднений стогін виятрював з трав. Я розчахнута сонцем, тобою, нею, мов розчинений цукор стікаю з уяв.
***
Ти вишукував серце, знаходячи стогін, і до мене ішов навпростець. А забуті серця закував ти у тоги, мов безжальний самотній митець.
