"Чорні сутінки бару просякнуті димом і
Дивом
Ще не займаних пальців,що прагнуть
Гарячої ласки
Світлоокої жінки у темному закутку,
Віриш ?"
Пасічник Наталя.
Ми неслися в густім і розпеченім
Ультрамарині
Над, прошитою білим пунктиром ,
Стрілою дороги.
Щось амурне співала мулатка
У темній кабіні.
А навколо-- лиш скелі,забуті і людьми
І Богом.
Ледь прикриті дві бруньки,Із зрілістю
Ще не знайомі,
Та для неї давно не підручник уже
Камасутра...
Що Нью Йорк, що Техас, що далекий і дикий
Вайомінг-
Вже позаду у дзеркалі - все проминуле
й забуте.
Моя "Західна Зірка" - пір"їна
шістнадцятитонна
Доганяє дві жовті троянди - та марні
старання.
Ніч народить - вони пролетять над
Дорожнім бетоном,
І помруть , перерізані скальпелем променів
Ранніх...
...Ті дві жовті троянди - такі ж .як
На столику в барі
Світлоокої жінки у темному закутку.
Знову
З-під долонь, надто білих ,Маестро з Шопеном
У парі
Під склепінням із диму і дива снують
Вечорове ...
...Чорний хлопець торкнувся плеча , наче він
Винуватий
Що цей бар нагадав те , чого вже не буде
Ніколи.
Те що мав - не зберіг , що знайшов - безтурботно
Розтратив...
І розлитим вином сподівання -
Із столу - додолу.
Переплуталось все - що далеким було ,
Стало близьким.
Ці містечка прилизані - зачіска
Елвіса Преслі ,
І мулатка смаглява , як те
Остогиджене віскі.
Стрімко б"є течія об човЕн І
Загублені весла.
Я між жорнами - сонцем і пеклом
Червоного раю.
Доля - млин , календар ллє на нього
секунди й хвилини.
І помалу окремо на душу і плоть
Розтирає
Те , що мало би бути до самої
смерті - єдиним .
...А Маестро на клаівші тисне і
Марить Парижем .
І не знає , що в ньому грабового
Лісу задума .
І лібретто йому на дорогу шартрез
Не напише.
Бо землянам - Земля , а на Марсі дороги
Задуло...
А мені б хоч на мить світлоокої
Дами розкутість...
Над Тернополем місяць , до сонного
Озера ласий...
...А мулатка регоче до сивого
Негра на кутні ,
Що під банджо фальшивить старі
Африканські романси.
