Мов скальпелем прорізую я час
І входжу в лоно часового світу.
Іду в минуле, я іду до вас -
Мої учителі, бо хочу вам відкрити
Вам свою душу, свої почуття,
Сказати, що я думаю, як мрію.
Я йду минуле, мов у забуття,
В яке сучасності зерно посію.
Не вмію я писати так як ви,
Я навіть не поет, а тільки вчуся.
Я починаю з чистої канви
Писати вірші - і тому я рвуся.
До вас... Шевченко, Леся і Франко,
Спитати вас, як правильно творити?
Може мені порадить Сименко?
Може із мені поговорити?
Читаю Вас, Шевченко і боюсь
Писати свої кострубаті вірші,
У геніальності Вашій гублюсь...
Іду я далі і що крок, то більше,
Я відкриваю душу вам усім,
Й питаю знову, як мені писати?
Чи жить в моєму вірші тій красі,
Що римою всі звикли називати?
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design