З торбинку написала я листів.
Не всі вони вручились адресатам.
Якийсь, амурний, в грубці спопелів…
Чекав „забудь” – почув „твоя” коханий.
Якийсь побачив очі листонош -
Байдужо-зосереджені чи мрійні.
Як падав з сумки -
йшов чи сніг,
чи дощ…
Якби ж та сумка застібалась щільно!
Читала лист,
прицмокуючи,
твань…
Для неї літери виводила красиво?
Не міг вітрисько той конверт піднять -
Й покласти притьма в адресата скриньку?
Мо’, проросла із літер ковила -
І кружеляє
степом
невтишимо?
Читала п’ять листів моїх Сула,
Смакуючи із аркушів чорнило…
З мішечок епістолій надійшло.
Сьогодні в скриньці – забуття портьєра.
Порадник-оповідач - телефон...
Розруха й Розбрат гамселять у двері...
Габа Зневіри
над містечком
нависа...
Щоб дух не згас під сизою габою -
Пишу
другині
довгого
листа…
Не музі послуговую - Любові.
