Хочу впасти в твої обійми, з вуст гарячих кохання пити.
Хай це буде для мене востаннє, і не хочу я більше жити!
Мить кохання з тобою для мене нескінченності значно довша.
Я не мрію в раю опинитись, я і тут його черпала ковшем.
Подаруй мені сплеск заграви у буремні осінні ночі,
Гострий біль гіркої любові я востаннє відчути хочу.
Бо як тільки вранішнє сонце залоскоче твоє сумління,
Ти розчинишся в гомоні міста. Помиляєшся – ти не вільний!
І з натхненням поринеш в роботу, забуваючи все на світі.
А надвечір прийдеш додому, де на тебе чекають діти.
Будеш марно надіятись знову стати їй її чоловіком.
А душа твоя буде стогнати і кохати мене довіку!
