Усі ми скаржимось - погане в нас життя.
Скрізь чуєм стогони, прокльони, каяття....
Але чого бракує нам скажіть?
Маєм, що їсти спати де. Заждіть...
Ви зупиніться хоч на хвильку. Стоп!
Згадайте "Бабин яр", війни окоп,
Згадайте голод, холод - це біда...
Скажу відверто - вас мені шкода.
Невдячні грішники, осліплі блудаки
Котрі не ситі хлібом. Навпаки,
Ви прагнете обідать марципаном,
І жити не простолюдином - паном.
Вам тільки розкіш в таці подавай,
А замість хліба цілий коровай.
Подумайте наскільки ми багаті...
Ми взуті, ситі у тепленькій хаті
Не думаєм, що їсти завтра будем.
Подумайте хоч раз - о грішні люди...
Чи вже настільки нам погано жити?
Чи маєм право Бога ми гнівити?
Котрий накрив нам стіл всіма дарами,
А ми невдячні скаржимося з вами.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design