Наше життя тільки кіно,
А ми лиш ролі в ньому граєм.
Хтось нас придумав так давно -
Та хто? о... ми того не знаєм.
Кажуть Господь, вважауть він
Дав нам життя, щоб йти до смерті.
А може час? чий гучний дзвін
скорочує життя уперті.
Ми граємо ту роль свою
А хтось читає нам сценарій...
Та раптом фініш - я стою.
душа суха немов гербарій
Не шепче вже слова мені.
Прийшов той час іти десь далі.
Люди кругом стоять німі,
В очах бринить сльоза печалі.
Кіно закінчилось. І ми
Не знаючи, що після нього,
Прощаємось з життям, з людьми
Йдемо кудись... але до кого?
У рай? у пекло? в небеса?
Та ні. у землю ми лягаєм.
Зникає вся земна краса
І ми мов сухий лист згниваєм.
