Синець під оком. Ну і що?
Куди у кризи час подітись?
Пах каземату, мли хрущоб…
Сказала сумно:” Пряха Іда.”
Три файли в течці подала:
„Синок Микита пише прозу…
Мо, прочитаєте? Чи – пас?
Ви ж поетеса, віршів стоси…”
Прошамкотів щось целофан –
І диня
впала
мені
в руки…
„У мене дід – в селі. Баштан…
Там з мужем стрілися. Він любить!
Коли тверезий – сину рай.
На весну обіцяв мопеда…
Чекаєш, синку? Обіцяй,
Що виростеш колись в поета!
Тоді вже батько кулаки
Схова за спину… Не посміє…”
Дубівка пахла між світлин…
Була та жінка при надії.
