Втопився день у хвилях надвечір’я.
Пішов з життя. Замовкли солов’ї.
Химерних сутінків пласке ганчір’я
Ставки накрило, ниви і гаї.
Ропухи у перегуку строкатім
Мажорно тишу крають на куски,
Опівніч йде у зорянім халаті
На талію напнувши два паски.
А я не сплю. Усе віршую п’янко.
У голові рояться безліч тем,
Аж доки не сполохані світанком
Покинуть думи розуму гарем.
