Наче лексус, що сниться бомжам-доходягам:
Вони мріють украсти, продати і жити,
Так і ти мені снишся в зеленому житі
Недосяжна, а я над тобою звитяги
Все чекаю, і сам доходягою стану,
Як не згину у цьому спекотному літі.
Засиніли волошками пики бомжачі –
Удавилися з горя, померли в угарі.
Я тебе викрадаю у снах, в перегарі,
Що вдихаю, проходячи черезе лежачі
Напівзгнилі та проспиртовані трупи
Мрій про тебе. Та лічу повільні удари
Серця
Тук-тук-тук… ту-у-у-ук
Покосили жита білоруські комбайни.
Я тебе вже не бачу у лексусі чорнім –
Значить більше той тип вже до серця не горне
І, можливо, знайду я взаємне кохання.
Тільки поле у сні не засіють озимі:
Замість них укривають його трави сорні.
Відгуділи жнива на полях у сусідів,
Алкаші оновились – облич не впізнати.
Ти, казали, втекла із плішивим пархатим,
Ну а я біля лексусу ледве не знидів…
Тільки серце вповільнює зойки і стуки,
І не хоче йти засинати до хати.
