Снились і тиша, і запах затишку,
і те, що у дзеркалі на поверхні лиш...
Може й Весна про Тебе думає
щодня, як справжнісінький самурай.
Ніби вкраяти хліба - піти за край
кроносу звуками скрипки. Приймеш?
Забити би страх, мов цвях, у одвірок
душі. Тоді - у дальньому закамарку -
відчую, чи безстрашшя болітиме...
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design