Якось я примудрилась підпасти
під онуче благословення
циганчати малого на вулиці,
вкритій плодами опалими
і крученим сохлим листом.
Може бути, що Осінь цигани
пізнають за несправжністю блиску
і за ритмом влучання каштанів
у сліди на вологому ґрунті,
що прогляне із плоду на світло
спраглий сонця новий універсум,
упаде сконденсоване місто
і в рослинному тілі розтане,
подолавши всі опори й принципи…
Осінь знається на ботаніці...
Осінь рано вмикає присмерки –
сонце сходами йде на захід.
