Лунає тиха пісня солов'їна,
Дзвенить таємно, шелестить верба.
Вперед крокує ненька-Україна,
Адже нова епоха і доба.
Минувшина... Недавні ті століття...
Чимало горя й крові пролилось;
Та Батьківщина, стерпів лихоліття,
Знайшла себе, народ - їй це вдалось!
Як сяють красно кетяги калини,
І стигне сонце в золоті колоссь,
Нехай збудеться воля України,
Що загадали пращури - збулось!
Нехай же править поколінням
Закон братерства і любові,
Тоді міцніші станемо корінням,
Не втратим духу і основи.
Всміхнеться наш Кобзар на небесах,
Подяки слово скаже Каменяр,
І Леся, без краплинки сліз в очах...
Передадуть нащадкам Божий дар!
Наш прапор, наша пишная святиня,
Від гордощів за Україну вмить
Зрадіє, як малесенька дитина:
Зіллється жовте поле і блакить.
З усіх усюд вкраїнськії родини
Співатимуть ті трепетні слова;
Знайоме "Ще не вмерла України",
Мов птаха фенікс, - знову ожива!
Почуймо пульс Вкраїни, дуже прошу!
Послухаймо її серцебиття!
Тоді зруйнуєм непосильну ношу,
Скинем тягар і піднесем життя!
