© Марійка Ложка-Зелена, 02-07-2009
|
Вже друга годинонька ночі,
Мій дім, триліхтарний проспект,
Наспівує гімни пророчі
Модему грайливий конект.
Пружинами рипає крісло
І кволо хитається стіл
Каналами клацає грізно
Пустий мерехтливий ефір.
Показує біле і сіре
Його прямокутна труба
Ми з ним обміняємо ліри –
Моя, скажеш, дура – губа?
Я буду ледь-ледь телевізор,
А ти будеш трошки поет.
Мій кабель тяжіє до низу,
Твій погляд – до руху планет.
Ти вправно складатимеш стопи,
Я рупором стану новин,
Новин з України, Європи
І геть невідомих країн.
Ти будеш голодний і змерзлий,
А з мене здуватимуть пил,
Твій врешті пегас величезний
Не схоче розправити крил.
І знову неясної ночі,
Ти скажеш: хай чорт забере,
Хай візьме від мене, що хоче –
Звільни від мистецтва мене!
Магнітними плюну вустами,
Під довго не мите взуття,
Бо жоден нормальний не стане
На ямби міняти життя!
|
|
кількість оцінок — 0 |
|