1
Еней пацанчик був драйвовий
Хлопака хоть куди крутяк,
На всякі хуйні був проворний,
Матьоріший од всіх бидляк.
Но греки, роз’їбавши Трою,
Змутили з неї купу гною,
Кульок він взяв і уїбав;
Забравши деяких засранців,
Обкінчаних, як хуй той, ланців,
І з Трої він попиздував.
2
Він, бистрячком склепавши човни,
На сране море поскидав,
Засранців насаджавши повні,
І хуй зна де він почухрав.
Но зла Юнона, суча дочка,
Так розпизділася, як квочка,–
Енея та чмирила – страх;
Їбать коли уже хотіла,
Його щоб душка полетіла
В пизду і щоб і хуй не пах.
3
Еней пиздець був не по серцю
Юноні – мозги їй їбав;
Здававсь хуйовішим від перцю,
Нічо в Юнони не шкаляв;
Но гірш за те, блядь, не любила,
Що мазер в Трої народила,
Яку Венерою він звав;
І що його вже здохлий дядько,
Паріс, Пріамове бомжатко,
Ябок Венері в рот напхав.
4
Позирила Юнона з неба,
Що скін Еней на поромах;
А те спизділа сука Геба…
Юнону скорчив встрьомний жах!
Кобилу в фіру запрягла;
Сховала під рафатку патла
Щоб не стирчала волохня;
Вхопила батник й міні юпку,
Гімна з кінчею на тарілку,
К Еолу дула як дурна.
5
«Хеллов, Еоле, курвий сину!
Шо там втикаєш, як живеш? –
Спизділа як зайшла в хатину,
Юнона. – Чи може підарів ти ждеш?..»
Кинула миску із гімном
Перед Еолом-пердуном,
Всадила сраку в крісло блядь.
«Будь ласкав курвий лиходію!
Запудри мозги ти Енею,
Він морем хоче уїбать.
6
Вдуплися, то така скотина,
Бухарік, сраний горлоріз;
По світу сука як побіга,
То дохуя намутить сліз.
Якусь хуйню ти замути,
Щоб всі Енея серуни,
Посйобували і щоб хуй той тож…
За сеє ж шльондрочка пездата,
Така цицьката і сраката
Мінєтик тє відстрочить мож.
7
Вже дрочачи Еол сказав:
«О йо! Ну шо за нахуй, блять,
Я б всьо зробив шоб поїбать,
Та вітри всі к хуям послав:
Із будуна Борей ригає,
А Нот на блядках зависає,
Зефір же, сраний негодяй,
З дівками ше не наїбався,
А Евр в бариги записався, –
Шо хочеш, нахуй, помишляй!
8
Тобі вже, суці, обіщаюсь
Енеєві пезди я дать;
Його я бистро постараюсь
В бичарню до бидлот загнать.
Давай бистріше уїби,
І обіцянки не втикни,
А потім, чуєш, не спезди!
Як наїбеш то хоч порвись,
На ласку мою не молись,
Бо в мене хватанеш пезди».
9
Еол, залишившись в халупі
Всіх вітрів свиснув до двора,
Сказав погоді буть як в дупі…
Усе, на морі, блять, пезда!
І море зразу ж офігіло,
Водою як з труби забило,
Еней тут дзявкнув, як на пуп;
І обісцявся й обкінчався,
Ше скорчився і обісрався
І на головці начесав він струп.
10
Їбучі вітри роздулися,
А море блядське аж реве;
Гімном засранці облилися,
Енея аж пронос бере;
Всі їх байдарки нах порвало,
Багацько війська поздихало;
Там схлопотали всі сто лих,
Еней волає: « Я Нептуну
Бабла піздєц в морду засуну
Аби хуйовий шторм утих».
11
Нептун то давнє було бидло,
Почув Енеєвий піздьож,
Із траходрому спригнув бистро,
Піздєц бабла то не хуй шо!..
І миттю засадивши раку,
Як гей, вхопивсь за його сраку
І вирнув з моря як гімно.
Взйобу вітрам задав він грізно:
«Чо льотаєте, суки, різно,
Нахуй їз моря, ви, хуйло»!
12
От тут-то вітри встрєманулись
І ну всі нахуй до пезди;
Сйобували, чуть не наїбнулись,
Немов від нєфарів гопи.
Нептун, вхопившись за мітьолку,
Вилизав море таяк толку,
То сонце висралось на світ.
Еней тогді як поїбався,
Разів із п’ять ше обкінчався,
Спездів мутити всім обід.
