На кормові стрічки вже вітер ледве диха,
Ясна вода грайливо пестить перса ніжні, –
Так молода вві сні про щастя мрії ниже:
Пробудиться, зітхне і задрімає тихо.
А паруси, немов корогви після бою,
Уклалися на голих щоглах спочивати;
Хитається вітрильник, мов ланцем прип’ятий;
Моряк зітхнув, з каюти сміх іде луною.
О море! Між твоїх веселих животворів
Поліп є, що на дні покоїться похмурім,
А в безгомінь рамена довгі розправляє.
О мисле! У твоїй глибіні неозорій
Є гідра спогадань, що спить посеред бурі,
А під затишшя в серце пазур заганяє.
Cisza morska
na wysokosci Tarkankut
Już wstążkę pawilonu wiatr zaledwie muśnie,
Cichemi gra piersiami rozjaśniona woda;
Jak marząca o szczęściu narzeczona młoda,
Zbudzi się aby westchnąć, i wnet znowu uśnie.
Żagle, nakształt chorągwi gdy wojnę skończono,
Drzémią na masztach nagich; okręt lekkim ruchem
Kołysa się, jakgdyby przykuty łańcuchem;
Majtek wytchnął, podróżne rozśmiało się grono.
O morze! pośród twoich wesołych żyjątek
Jest polip co śpi na dnie gdy się niebo chmurzy,
A na ciszę długiemi wywija ramiony.
O myśli! w twojéj głębi jest hydra pamiątek,
Co śpi wpośród złych losów i namiętnéj burzy;
A gdy serce spokojne, zatapia w niém szpony.
