Вітри сіли, а я мучусь один на чужині.
Може трапилось щось вдома, а я не зумію
Розпізнати біль батьківський, що тривожить душу.
Вітер душить, а я мушу взнати на сім світі
Про дівчину яснооку, що пішла навіки
За батьками, за братами та й не повернулась.
Мучить мене біль жорстокий, та немає кари,
Яку можна було б стерпіть і жити роками
Без турботи, без прощення, без Божої ради,
Хоч би я й пропав навіки не знайшовши правди.
