|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51622
|
| Рецензій: |
96047
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 16545, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '18.224.45.82') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Вірш
|
|
|
| © Гошій Юрій, 30-06-2009
|
Дощ хлюпоче дуже тихо,
Звідусіль линуть думки,
Ніч проминає, як лихо,
Голосно чутно струмки.
Голосно чути світання,
Близько воно, наче слід,
Що зробив його востаннє,
Коли розбив колишній лід.
Голосно чути те диво,
Що світить гарячим вогнем,
Що відбувається щасливо
Дуже рідко, та й крихке.
Голосно чути ті ночі,
Що мріють хорошого сну,
Що мріють, бажають і хочуть,
Щоб легше я заснув.
Голосно чути бажання,
Що здіймається в літах,
Що зупинює кохання
Через інший гучний знак.
Голосно чути образи,
Виразно вставляю слова,
Не можу стерпіти всі фрази,
Нестерпно болить голова.
Тихо збираю благання,
Ті, що колись дарував,
Ті, що зазнали чекання,
Ті, що тепер вже нема.
Вільно стою на своєму,
Вільно ховаю печаль,
Що відсутня у серці твоєму,
Відсутній у тебе відчай.
Голосно тихо сміюся,
Весело проживаю я дні,
Нічого більше не боюся,
Страх – не завада мені.
З смутком згадую хвилини,
Години, дні і ці роки,
Де щастя згнітила єдина
Дівчина – це саме ти.
Позитивно дивлюся в майбутнє,
Воно й такеє буде,
Але кохання те могутнє
Моє серце не забуде.
Прихнюпившись, стуляю очі,
Пробую ввійти до сну.
Дивляться на мене ночі,
Як від сну я просковзнув.
Я, чекаючи дрімоти,
Руйную всі образи й горе,
Що не діваються завжди,
Їх багато, навіть море.
Притаївшись в темноті,
Чекаю ніжного світання.
Сильно й точно захотів
Позбутися свого кохання.
Дощ хлюпоче дуже тихо,
Звідусіль ллється журба,
У серці моєму є лихо,
У серці – кохання нема.
30.03.2009р.
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
|
