Сумні фінали довершених починань.
Ти кашляєш в холод долонь і у спеку серпневу.
Знаєш, це місто, що носить печатку лева
Матиме присмак не зустрічей, а прощань.
Знаєш це місто живе у мені і знов
Час повертатись мені до своїх пенатів.
Просто це складно собі дозволяти свято.
Надто коли це ранок і ти пішов.
Спогад не буде нестерпним. Його нема.
Ти вишиваєш на шкірі свої безумства.
Сірі полотна…Ти змішуєш фарби густо.
Скільки минулося… Глянеш, а вже зима…
