За чотири хвилини кладу я покіс поперечний
Вісім метрів уздовж, і всього півтора в ширину
Та хіба бухгалтерія в цьому світанку доречна
Де шепоче молитву коса, коли ріже траву
Мов Китайська стіна, встала мішанка вико-вівсяна
Я ступаю вперед, я на неї іду на таран…
Діамантово роси блищать у ранковім тумані
У промінні, що тихо лягло на той самий туман
Комарі величезні, мов щіплені стиглі черешні
Спина мокра від поту, а ноги промокли в росі
І вітають птахи переспівами ранок прийдешній
І веселу мелодію грає брусок по косі
Сонце вгору повзе, і все тіло пронизує втома
Залишилося трохи, та лопнув натертий мозоль
Ось доб’ю цей покіс, і на велосипед і додому
Не здобув перемогу в сьогоднішній битві король…
