Якось над бистрою рікою
сиділо троє вдалині.
Кричали, спорили, сварились -
вони сподобались мені.
В них вигляд зовсім безобідний
щоки в мішечках затяжних,
очі чуть вицвівші, поблідлі,
носи червоні поміж них.
А на траві по середині
Біленька пляшечка стоїть,
уже на дні в ній, біля неї
ще огірок однин лежить.
Вже сонце змучилось дивитись
і вже зібралось спать лягти.
Вже річка змучилась шуміти
і тихо плескала об берег.
Вже вечір вийшов погуляти
і місяця з собою взяв
і небо вкрилось зірочками
і явір з скрипом застогнав.
А троє як сиділо над рікою
так і до темряви сидять
і думають і приміряють
як у стакан, щоб не розлить - налить.
