"Nie było lata. Jesień szła od wiosny..."
Stanisław Grochowiak
Немає літа. Як і не було.
За ним дощем і громом загуло...
Збулось хмільне пророцтво Ґрохов’яка.
Ця осінь, що прямує від весни –
пора ніяка...
І нам не в кайф у натовпі брести
та парасолі – чи хрести – нести.
Бо важко нам, а може просто ліньки...
Дід перехожий наче важіль Архімеда
стиска ковіньку...
Іще саднить невчасний чийсь дзвінок.
Життя дало копняк. Чи то урок.
Страждати вже не в кайф. І знову ліньки...
Та день вчорашній – це вже тільки
чорна скринька.
Тож у якійсь зачовганій кав’ярні,
де стіни вшир і вздовж в мазні бездарній
і пальми штучної неопалима купина,
я сум свій вицмулю, мов келишок вина
із оцту присмаком.
До самого...
До дна.
