Усе прекрасне в цьому світі,
Усе милує погляд наш,
Але ми всі нажаль закуті
Й сліпі напевно повсякчас.
Щось є красивіше за небо?
За зорі ті що в небі цім?
За моря темну глибочінь?
За запах трав,
За дотик вітру,
За щебіт пташки
І за сонце,
Що світить в нашеє віконце?
«Напевно ні», – хтось скаже ніжно,
А інші заперечать грізно.
Для мене ж краще лишень те,
Що гріє серденько моє,
Очей тих темна глибочінь
І їхній блиск такий тремкий,
Запах волосся неземний,
І голосочок той прекрасний,
І дотик рук,
І світло те
Що випромінює лице
Тої єдиної для мене,
Тої красивої безмежно,
Тої що завжди в моїх снах
І також у моїх думках.
І все це значить лишень те,
Що дуже я люблю тебе!..
